Рекомендації батькам щодо адаптації дітей до вимушеного переселення

Рекомендації батькам

щодо адаптації дітей до вимушеного переселення

 

1.МІСЦЕ І ПРАВИЛА

 Важливо, щоб батьки ознайомили з новим місцем перебування, пояснили тутешні правила: «Ми зараз не вдома, ми живемо в родичів. Тут свої правила, свої традиції, своє життя. Нам знадобиться час, щоб звикнути до цього.

·          Слід обговорити з дитиною, як будуть проходити її дні, чим вона може займатися, де буде гратися, де може усамітнитися, куди їй можна ходити, а вати їжу., ні, пояснити їй правила безпеки. У поселенні необхідно показати дитині туалет, пункт, де вона може отримувати їжу тощо.

·          Важливо попередити дитину, що вона завжди може запитати про те, чого не знає, розповісти, де вона може отримувати необхідну інформацію.

2.ДБАЙЛИВІ ЗАСТУПНИКИ

·          Розкажіть дитині до кого вона може звернутися із запитаннями. На долю батьків випадає безліч турбот, що забирають чимало часу й сил, тож іноді вони не здатні фізично відповісти на всі запитання дитини, обійняти її, усміхнутися ій, поговорити про справи. Тому треба розповісти дитині. До кого вона ще може звернутися. У поселенні таким «заступником» може бути сусід, координатор, вахтер, у родичів – самі родичі і їхні сусіди.

·          Поясніть дитині, що ставити запитання дорослому, який може відповісти, це нормально: «Якщо в тебе виникли запитання, якщо ти чогось потребуєш або чимось переймаєшся, ти можеш поговорити про це зі мною, а якщо мене немає поруч, то завжди є інші дорослі, які також можуть тобі допомогти». Дитина повинна отримати доступ до різних джерел інформації і піклування. Це можуть бути фахівці, наприклад психологи, арт – терапевти, соціальні працівники, волонтери.

3.РИТУАЛИ

·          Домашня рутина – найкращий антистрес. Дуже важливо зберегти на новому місці повсякденні ритуали з минулого життя. Якщо в родині було заведено щось робити щодня, варто продовжувати це робити. Це створює почуття безпеки.

·          Робіть те, що любили робити завжди. Якщо читали казку на ніч, то обов’язково читайте й тепер, якщо вранці дивились якусь передачу або мультик, то продовжуйте це дивитися. Це повертає впевненість і батькам і дитині.

4.РЕЧІ І ЗВ'ЯЗОК

·          Не треба дратуватися через численні запитання і вередування дитини. Дитині дуже важко пережити розлуку з батьками. Якщо мама не завжди може бути поруч, дитина не хоче відпускати маму, плаче, вередує. Це нормальна регресивна поведінка. У кризовій ситуації діти стають більш нав’язливими, таким чином вони чіпляються за стабільний об’єкт Так дитина намагається впоратися зі стресом і пережити важкі емоції.

·          Дайте дитині речі, які вона любить і які нагадують їй про батьків. Необхідно, щоб у дитини були її улюблені іграшки, книжки, пристрої, ігри, її улюблені речі,причому саме з попереднього життя, а не нові.

·          Дитині важливо зберігати зв'язок, коли мами немає поруч. Дитина повинна знати, як зв’язатися з мамою: це може бути телефонний дзвінок або СМС.

5.ТІЛЕСНИЙ І ВІЗУАЛЬНИЙ КОНТАКТИ

·          Погляд батьків має бути зацікавленим. Батьки, обтяжені несподіваними турботами, часто дивляться на своїх дітей неуважно, побіжно. Такий погляд не підтримує емоційний зв'язок. Необхідно знаходити час і сили, щоб подивитися в очі дитині,а ніби заглянути в її душу, і отримати відповідь на свій погляд. Таким поглядом, Ви повідомити дитині: «Я поруч, я тебе розумію, тобі зараз важко, я готовий тобі допомогти».

·          Важливо також підтримувати тілесний контакт із дитиною: потримати її за плечі, погладити по голові, посадити на коліна.

·          Будьте відкритими й доступними. Дитина повинна знати, що завжди може прийти, пригорнутися, обійняти.

6.ФІЗИЧНІ ПОТРЕБИ

·          Дуже важливо, щоб дитина могла вільно задовольняти свої первинні фізичні потреби: завжди могла вільно задовольняти свої первинні фізичні потреби: завжди могла попити води, поїсти, коли захоче, вживати продукти, що легко перетравлюються. Не треба боятися балувати дитину, навіть потурати якимось її слабостям. Якщо вона любить млинці, нехай їх їсть.

7.ФІЗИЧНІ ПОТРЕБИ

·          І батьки, і діти, і всі люди, які оточують вимушених переселенців, повинні пам’ятати, що біженці опинилися в ненормальнійситуації. Вони переживають потужні руйнівні емоції: злість, страх, відчай. І тому їхні реакції можуть видатися ненормальними. Батьки можуть зриватися на крик, замикатися в собі, або дратуватися. Крик і хвилювання – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Щоб дитина не лякалась цього, треба, щоб мама казала дитині, що вона хвилюється. Якщо мама говоритиме про свої складні почуття, то й дитина не боятиметься виражати свої емоції. У період життєвих проблем не слід боятися розмовляти з дитиною відверто.

 

 

Всі права захищені © 2014